Засноване 1762 року як село поміщика генерал-поручика Д. Норова, хоча козацькі поселення існували тут і раніше на землях Орельської паланки. За 20 років до побудови храму жителі мали каплицю, а під час святої Чотиридесятниці виконували християнський обов’язок в слободі Петропавлівці, Катеринославської губернії, а потім в Георгіївській Барвінківської церкви.
Після скасування кріпосного права, згідно статутний грамоті, підписаній 6 листопада 1862, велика частина землі залишилася в руках поміщика. У 1864 році в Олександрівці, у той час волосному центрі Ізюмського повіту Харківської губернії — налічувалося всього 502 жителя.
За даними перепису 1897 року, в Олександрівці налічувалося 879 жителів.
У період революції 1905—1907 рр. під впливом пропаганди соціал-демократів відбувалися виступи селян Олександрівки проти існуючого ладу. Багато жителів села в червні 1905 брали участь у мітингу на Краматорському машинобудівному заводі, де була прийнята резолюція з вимогою розділу поміщицької землі.
У 1909 р в селі було відкрито однокласне змішане училище.
7 квітня 1918 року командування частин Червоної Армії, які окупували Донбас, організувало населення на оборонні роботи в районі Олександрівки. З настанням Австро-німецьких військ 5 квітня 1918 рада евакуювався в РРФСР .
20 липня 1918 року біля села зупинився партизанський загін махновців в який вступали місцеві жителі.
З’їзд власників відбувся 7-9 листопада 1918 року, пізно вночі партизани на чолі з Скабелькой заарештували Романова і оголосили у волості радянську владу.
20 травня 1920 року в околицях села з’явилися загони Махно. З цього часу починається історія безперервних евакуацій та повернень ревкому і осередки.
29-го травня Революційна повстанська армія України зайняла Олександрівку.
24 березня 1921 загін отамана Савонова робить наліт на Олександрівку в якій знищує органи радянської влади.
В березні 1923 року Олександрівка стала районним центром.
Селяни Олександрівки уже в 1926 році стали переходити до колективного господарювання.
18 жовтня 1941 року після запеклих боїв село захопили німці.
У січні-лютому 1942 року на підступах до села проходили запеклі бої. Олександрівка двічі переходила з рук в руки. 12 вересня 1943 року Олександрівка була звільнена від німецьких загарбників.
У 1958 р. на базі реорганізованої Беззаботовской МТС на землях ліквідованого радгоспу «Перемога» закладений районний лісорозсадник на площі 240 га. Почалися роботи з проектування цегельно-черепичної заводу Райпромкомбінату. З 1960 року в селі почав роботу районний центр культури, а в 1962 року — Школа мистецтв. У 1962—1964 рр., у результаті укрупнення сільських районів, Олександрівський район був включений до складу Покровського району. У 1965 році центру новоствореного району, — селу Олександрівка, — присвоєно статус селища міського типу.
У 1960 році через село пройшла залізниця з Покровська в Лозову.
